Йшов рік 1571. Багаточисленний турецький флот вийшов у море з ціллю підкорити Європу. Султан Селім ІІ оголосив, що в разі перемоги у всій Європі буде введено іслам. Перед тим турецька армія здобула велику перемогу у битві під Варною у 1444 році, а десять років після того християни втратили Константинополь. У ІІ половині ХVI століття турецькі війська здобули острови Кіпр і Кріт у Середземному Морі. Існувала загроза, що вся Європа повторить долю Іспанії, загарбаної Маврами у VIII столітті.
Папа Римський Пій V, передчуваючи величезну небезпеку, закликав усіх християн до молитви на Вервиці. Крім того, Апостольська Столиця організувала морські сили багатьох християнських народів, утворивши Святу Лігу. Перед битвою, а також у часі коли вона відбувалася, вулицями Вічного Міста йшли молитовні процесії. Люди молилися також у церквах, монастирях та на кораблях за перемогу над грізним ворогом.
7 жовтня під Лепанто два флоти зустрілися. Завзята битва тривала багато годин. І тоді сталося щось дивне - почався несподіваний шторм, який розкидав турецькі кораблі і завадив їм виконати тактичні маневри. Під Лепанто загинуло близько 30 тисяч турецьких моряків, 3,5 тисячі взято в полон, затоплено 150 кораблів, а також звільнено 15 тисяч християнських бранців. Флот християн втратив лише 7,5 тисяч воїнів і 17 кораблів.
Після перемоги головнокомандувач Дон Хуан де Австрія та інші командири Святої Ліги писали у депеші до Сенату Венеції: ''Non virtus, non arma, non duces, sed Maria Rosari, victores nos fecit”, що можна перекласти як: ''Не сила, не зброя, не генерали, а Марія Вервична дала нам перемоґу''. Можна також згадати про те, що вже увечері в день битви, не знаючи про її результат (зіткнення відбулося у Корінфській Затоці, яка знаходиться біля берегів Греції), Папа Пій V мав видіння перемоги.
Минає століття. Битву виграно, але небезпека для Європи існувала надалі. Під Віднем, польський король Ян ІІІ Собеський міряє кроками розкішний намет. Але він не витрачає часу на тривожні думки. Він молиться на Вервиці, яку звик завжди носити при собі. Перед походом він відправився на прощу до Ченстохови - духовної столиці Польщі, просити Ту, яка від давіх-давен носить титул Королеви Польської, про перемогу. Також Папа Леопольд І щоденно публічно молився на Вервиці перед битвою, розуміючи, що у разі захоплення турками Відня наступним може бути Рим. Результат знають не тільки історики - знову перемога тих, які віддалися під опіку Небесній Цариці. Король Ян ІІІ не мав сумнівів - після бою писав по-латинськи: ''Прибув, побачив, Бог переміг'' („Veni, vidi, Deus vicit”).
Філіпіни, далека екзотична земля. У 1646 році голландський протестантский флот наблизився до берегів іспанської колонії, аби підкорити її. Іспанці і філіппінці мають лише... Два кораблі. Торговельні. Один із монахів-домініканців закликав до молитви на Вервиці, а оборонці острівної держави склали присягу, що у разі перемоги підуть босоніж на прощу до храму Матері Божої Вервичної у Манілі, столиці Філіпін. Голландці атакували п'ять разів, війна тривала від березня до жовтня. Безрезультатно, всі спроби закінчились поразкою. Філіпіни залишилися католицькою державою, звідти й надалі вирушали місіонери, щоб євангелізувати інші країни Азії. Країна отримала назву ''Королівство Святої Вервиці''.
Але повернімось до Європи. Йде рік 1716, гарячий серпень у сербському Патервардені. 200-тисячна турецька армія і лише 64 тисячі солдат князя Євгена Сабаудзького, який обороняв Венеціанську Республіку. Коли покладаємось не на власну силу, а виключно на Бога, то можна не сумніватися, який буде результат. Вервичні Братства організували тоді численні благальні процесії у багатьох місцях - бо розуміли, що один проти трьох у полі найчастіше не воїн. Невдовзі цілі Балкани були звільнені від ворогів. В подяці за перемогу встановлено День Святої Вервиці, яке мало стати відомим у цілому християнському світі.
І знову Європа. Польща, на дворі літо, колосяться лани пшениці, в садах дозрівають яблука... Але довкола чутно неспокій і тривогу. Йде буремний рік 1920, польське військо враз з Армією УНР після невдалої спроби утримати здобутий у більшовиків Київ, змушені відступати. Фронт наближається до Варшави. Новостворена польська держава може реально закінчити своє існування, а її території можуть стати черговою ''радянською республікою''.
У той нелегкий час весь народ піднімається на боротьбу. Історія Польщі наскрізь переплетена чудовими перемогами, здійсненими Божою Рукою та великою кількістю важких ситуацій, в яких Сама Мати Божа рятувала людей. Пам'ятаючи про це, вже 19 червня 1920 року, на Ринку Старого Міста, у присутності найвищої влади церковної і державної - у тому числі керівника держави Юзефа Пілсудського, вся країна була посвячена Найсвятішому Серцю Ісуса. Через місяць ця церемонія була повторена вже на Ясній Горі у Ченстохові. Tакож там зібрані єпископи на ново вибрали Матір Божу на Королеву Польщі.
У всьому суспільстві починається молитовний рух, який пізніше сучасники назвуть ''молитовним хрестовим походом''. Поки головне військове керівництво Другої Республіки готується до вирішальної битви на підступах до Варшави, безперервні молитви тривають у всіх варшавських храмах, духовенство ініціює Новенну за батьківщину, яка продовжуватиметься від 6 до 15 серпня, а на Ясній Горі збираєтсья стільки людей, що богослужіння треба перенести з храму на довколишні поля. Всі, хто не пішов у армію, є присутніми на цих Службах Божих. На варшавській Замковій Площі тридцять тисяч людей молиться на Вервиці, просячи Матір Божу про порятунок.
Також Папа Бенедикт ХV написав послання ''Про змилування Бога над нещасною Польщею'' до всіх єпископів світу. Святий Отець закликав у ньому молитися за перемогу над більшовиками і підкреслив, що це не тільки справедлива війна за оборону країни, а також і проти ворогів християнства - порівнюючи її з вищезгаданою битвою під Віднем.
Те, що сталося потім, описує монах о. Юзеф Бартнік у газеті ''Наш Щоденник''. Уночі з 14 на 15 серпня 1920 року Марія, у образі покровительки Варшави Матері Божої Ласкавої, з'являється на ранковому небі. ''Мати Ласкава появляється на небі перед світанком, монументальна постать, яка займає майже все ще темне небо. Вона вбрана в широкий розпростертий плащ, яким закриває столицю. З'являється у оточенні гусарів, які під Віднем з кличем ''В ім'я Марії!'' розігнала ворожі війська. Матір Божа тримає у своїх долонях ніби щит, яким захищає місто, повірене під ЇЇ опіку''.
Багато більшовицьких солдатів, які атакували тоді Варшаву, бачили це з'явлення і опісля складали про це свідчення з великим страхом. Отець Юзеф так пише про це: ''Жах і паніка, які викликала поява Матері Божої на небі були так сильні, що ніхто не думав про наслідки втечі з поля бою - кару смерті для дезертирів.'' Втікачі почули себе у безпеці лише у околицях Вишкова (а це біля 50 кілометрів від Варшави). Звідти від їх співрозмовників походять перші оповідання про це приголомшуюче явище.
Варшавська Битва була виграна. Польща залишилася незалежною державою, оборонивши також цілу Європу. Сам маршал Пілсудський підкреслював, що ця вирішальна перемога була здобута передусім не людськими руками. Невдовзі після битви він сказав до кардинала Каковського; ''Ваше Преосвященство, я сам не розумію, як ми цю війну виграли''. Звідси й поширене у сучасній Польщі крилате гасло ''Чудо над Віслою''.
І ще один приклад. Після Другої Світової Війни частина Австрії разом із столицею Віднем була під владою Радянської Армії - ''визволительки''. І, оскільки ''совєцька'' влада мала твердий намір підпорядкувати собі цей шматок Європи, майбутнє маленької гірської країни представлялося сучасникам невтішним (згадаймо лише долю повоєнної Німеччини і сумнозвісну Берлінську Стіну).
Але знайшлася одна людина - отець Петер Павліцек, який закликав усіх австрійців молитися на Вервиці за визволення країни від комуністичної окупації. Він організував Покутний Вервичний Хрестовий Похід, який мав бути відповіддю на заклик Матері Божої з Фатіми. У рамках цієї ініціативи відбувалися публічні молитви і процесії (в яких брали участь також відомі австрійські політики). Люди також молилися за визволення у своїх родинах. Отець Петер безперервно повторяв свої заклики по радіо. В ефекті 10 процентів австрійців почало молитися на Вервиці.
У травні 1955 року австрійський канцлер Юліус Рааб відбув до Москви на переговори, одночасно зазначаючи у своєму щоденнику, що росіяни непохитні у рішенні утримати свої війська у Австрії. Він також додав: ''Сьогодні - свято з'явлення Матері Божої у Фатімі'' і зазначив, що молиться до Неї за Австрію.
І вже 15 серпня того ж року Радянський Союз приєднався до підписання мирного договору про виведення всіх своїх військ. Здобутій волі раділа вся країна. У Відні на знак подяки Богу у всіх храмах три дні і три ночі безперервно били у дзвони. Під час публічної молитви канцлер Рааб сказав: ''Ми вільні! Дякуємо Тобі, Маріє!''
А колесо історії крутиться далі. У 60-х роках минулого століття президент Бразилії планував впровадити у країні комунізм. Люди, уже знаючи про небезпеку, яку несе з собою цей ''устрій'', почали об'єднуватися у молитві - закладали численні Марійні Братства, організовували ''Вервичні'' марші. Відомим був, наприклад, 600-тисячний марш у Сан Пауло, де присутні спільно молилися на Вервиці і співали релігійні пісні. Ефектом цієї молитовної боротьби було те, що тодішній президент залишив країну - а відтак небезпека впровадження антилюдської ідеології була відсунута.
І знову переносимося на Філіппіни, благословенну землю сонця, пляжів і пальм - яка, однак, у своїй історії переживала різні потрясіння. У 80-х роках архіпелагом керував диктатор Маркос. В 1986 році він сфальшував вибори і намірявся правити далі, але проти цього запротестувала частина керівництва армії. Міністр оборони і ще кількасот військових забарикадувалися у будинку міністерства на Алеї З'явлення Святих. Та доля військових могла бути трагічною, бо Маркос поставив їм ультиматум: здатися або бути знищеними протягом 24 годин. Тоді солдати звернулися по допомогу до кардинала Сіна, духовного наставника країни. Після півторагодинної молитви на самоті у каплиці, кардинал звернувся по католицькому радіо Верітас до народу з закликом підтримати військових. Два мільйони людей з Вервицями в руках вийшли на вулиці. Також владика попросив кілька монастирів про молитву і піст у намірі визволення від диктатури.
Молитовна демонстрація тривала безперервно чотири дні і чотири ночі. Диктатор посилав танки на розгін протестуючих, але їх екіпажі, побачивши людей, які стояли навколішках і молилися на Вервицях, переходили на їхній бік. Спроби розігнати демонстрантів сльозоточивим газом також не увінчалися успіхом - вітер несподівано змінив напрям і газ посунув на урядові війська. Всі заряди мінометів, які мали впасти на голови людей, дали осічку - як би це дивно не виглядало. Пілоти вертольотів, які мали заатакувати мирних протестувальників, замість того розстріляли урядові літаки в аеропорту і навіть випустили ракету в президентський палац. Маркос не мав вибору - утік із країни. Вервиця знову показала себе найбільш ефективною зброєю усіх часів.
А що було далі? Далі була Україна. Майдан. Вам це дивно чути? Там розпочалася нова звитяжна історія України, яка поки не має закінчення, і яку пишемо ми з Вами. Але все по черзі.
Після жорстокого побиття студентів у ніч з 30 листопада на 1 грудня, отець Петро Кобаль, який і раніше популяризував молитву на Вервиці, відчув у серці, що повинен поїхати у Київ. Він взяв з собою кілька тисяч Вервиць та листівки з інструкцією, як молитися. Зібрані на Майдані люди дуже охоче брали Вервиці. Тоді о. Кобаль організував групу волонтерів, які ходили по Майдані, роздавали Вервиці і розповідали про спосіб молитви. До акції приєдналися інші духовні особи. Таким чином, на Майдані роздали не менше, ніж 700 тисяч Вервиць.
Також отець Вальдемар Павелець привіз фігурку Фатімської Матері Божої, яка стояла перше у молитовному наметі Майдану - а перед тим, як внаслідок штурму намет почав горіти, хтось переніс її на головну сцену, де вона була оточена пошаною з боку християн різних конфесій. О. Кобаль підкреслював, що молитва на Вервиці повинна стати відповіддю на заклики Матері Божої з Фатіми, де Вона просила про молитву за навернення Росії. А оскільки Україна у час тих явлінь входила у склад Радянського Союзу, то ці заклики стосуються також нас - переконаний священик. ''Чим більше буде у нас молитви, тим більше буде й свободи'' - пояснив о. Кобаль.
Майдан переміг. Після усіх вище перерахованих чуд звязаних з молитвою на Вервиці, у нікого вже не повинно виникати сумнівів, що перемогти Українцям помагала Сама Богородиця. Можна згадати також багато інших випадків, коли Небесна Цариця Особисто ставала на захист нашого народу. Збігів обставин у природі не існує...
Багато найкращих дочок і синів Українського Народу віддали за цю перемогу своє життя і здоров'я. Але війна не закінчилася. Вона триває на Сході України, а також у наших серцях. Надалі гинуть воїни, тисячі людських життів ламаються, багато хто втрачає все що мав, надалі не викорінена корупція і жити не стало краще. У цей час Україна потребує кожного з нас, бо завтра її вже може не бути. І не варто думати, що гірше не буде. Може бути. Інтернет дає можливість довідатися, як живеться у такому Придністров'ї або навіть у Сомалі.
Щоб уникнути такого цілком реального сценарію, а також створити країну, у якій хочеться жити, нам потрібно молитися. Історія показала, яку силу має молитва на Вервиці. Але такий молитовний зрив має бути всенародний. Потрібно, щоб ми:
Об'єдналися у загальнонаціональній молитовній акції, до якої будуть закликати наставники християн усіх віросповідань. Україна є одна і тому потрібно, щоб ''один стояв за всіх, а всі за одного''. І тільки тоді цей солдат, який стоїть на далекому блокпосту у Донбасі, захищаючи нас із Вами (а також усю Європу), відчує нашу підтримку і здобуде силу для перемоги.
Хіба для Бога існує щось неможливe? І чи Він не дав нам у руки найгрізнішої і найбільш ефективної зброї, якою є молитва? Папа Пій IX колись сказав: ''Дайте мені армію людей, які моляться на Вервиці, і я здобуду світ''. Kрім молитви, звичайно, треба ще й багато робити. Але будучи з собою щирим, варто пам'ятати, що без молитви марні наші змагання - ''Без Бога ані до порога''. Хто вважає інакше, повинен поїхати на місяць під Маріуполь - у окопах атеїстів немає.
Молитва на Вервиці це лише 5-30 хвилин на день - в залежності хто скільки має часу (одна десятка або повна Вервиця). Хіба це багато для того, щоб той солдат з Донбасу, який захищає наш мирний сон, повернувся до дому живим і щоб зникла корупція, через яку ми всі не маємо нормального життя?
Всіх, хто хотів би дізнатися більше про загальнонаціональну акцію молитви на Вервиці за Україну, запрошуємо на сторінку у мережі Facebook:
https://www.facebook.com/pages/Molytva-za-Ukrayinu-Modlitwa-za-Ukraine-Prayer-for-Ukraine/280071338853724
А хто готовий воювати у війні духовного світу - запрошуємо вступати у Молитовний Батальйон "Вервиця". Основна вимога це 5-хвилинна щоденна молитва (один десяток Вервиці) за наших воїнів/поранених/полеглих/полонених і їх близьких + за мир в Україні + за наших ворогів. Сторінка групи Молитовного Батальйону "Вервиця" у ФБ:
https://www.facebook.com/groups/831551733662826/
***
Надаємо Вашій увазі також переклад з англійської статті про Чудо у Хіросімі (перекладено М. Грицак та А. Паславський; текст дещо ''кострубатий'' - але це тому, що переклад вівся по можливості якомога ближче до мови і синтаксису оригіналу); оригінальна стаття знаходиться тут: http://www.christian-miracles.com/arosarymiracle.htm
ЧУДО У ХІРОСІМІ
https://www.youtube.com/watch?v=952pbJLQHQs
Що таке Фатіма? Це відео походить з документального фільму “Finding Fatima”/”Відкриття Фатіми” і починається з сюжету про Чудо у Хіросімі 6 серпня 1945 року. Воно розповідає про чудесне вціління отця Hubert Schiffer (Хуберта Шиффера) і інших місіонерів-монахів під час вибуху ядерної бомби у Хіросімі (Японія). Фільм ''Відкриття Фатіми'' був випущений у 2011 році студією Major Oak Entertainment (Мейджор Оук Ентертейнмент); він триває 90 хвилин, його продюсером став Joel Fletcher (Джоель Флетчер) і режисерами були Ian та Dominic Higgens (Аєн і Домінік Хіггінси). Кінокартина зосереджується на розповіді про появу Пречистої Діви Марії у Фатімі (Португалія) в 1917 році трьом дітям-пастушкам; і, крім Чуда у Хіросімі, також розповідає про ''Чудо на Сонці'', яке тоді спостерігали близько 70 тис. людей.
Наступний текст є уривком, який було взято з HolySouls.com (для додаткових доказів від доктора Stephen A. Rinehart (Стівена А. Рінехарта) і доктора Richard F. Hubbell (Річарда Ф. Хубелла) щодо Вервичного Чуда у Хіросімі просимо зайти на сторінку Holy Souls: http://www.holysouls.com/sar/rosarymiracle.htm):
''Там був будинок, вісім кварталів (близько 1 км) від місця, де впала ядерна бомба у Хіросімі (Японія). Біля цього будинку стояла церква - вона була повністю зруйнована, але будинок залишився неушкодженим; і так само восьмеро німецьких місіонерів-монахів, які сумлінно кожного дня молилися там Вервицю. Ці чоловіки вели місійну діяльність серед японців, вони не були військовими; але через те, що Німеччина і Японія були союзниками під час Другої Світової Війни, їм було дозволено жити в Японії. Не тільки всі вони пережили вибух атомної бомби, отримавши лише відносно незначні травми (щонайбільше), але всі вони також прожили ще довгий час після цього жахливого дня без променевої хвороби, без втрати слуху, або будь-яких інших довготермінових негативних ефектів або недуг.
Зрозуміло, що місіонери були опитані багато разів про їх дивовижний досвід вченими та медиками (о. Шиффер, котрий вижив, казав, що понад 200 разів); вони самі пояснюють це чудо наступними словами: ''Ми вважаємо, що вціліли тому, що ми жили посланням Фатіми. Ми щоденно молилися Вервицю у цьому будинку".
Звичайно, світські вчені не мають на це пояснень і недовірливі до цього свідоцтва; вони впевнені, що є деякі "реальні" пояснення - але пройшло вже 55 років, і ці вчені є надалі абсолютно приголомшені, коли справа доходить до пошуку правдоподібного сценарію щоб вияснити, як цим місіонерам вдалася їхня унікальна ''втеча'' від пекельної сили ядерної бомби.''
Коментар Loci B. Lenar (Локі Б. Ленара):
Під час мого візиту у 2010 році до святині Блакитної Армії Божої Матері з Фатіми у Вашингтоні (Нью-Джерсі, США), я мав можливість порозмовляти з отцем Paul Ruge (Полем Руге) про різні духовні справи. О. Руге є духівником і священиком при Світовому Апостольстві Фатіми у США. Отець Руге підтвердив слідуючу розповідь про отця Хуберта Шиффера відносно ядерного вибуху і подій, які сталися тоді у Хіросімі.
''О. ХУБЕРТ ШИФФЕР З ХІРОСІМИ.
О 2:45 ранку 6 серпня 1945 року бомбардувальник Б-29 злетів з острова Тіньян, щоб скинути першу ядерну бомбу на Японію. О 8:15 ранку цього дня бомба вибухнула вісім кварталів від єзуїтської церкви Успення Пресвятої Богоматері в Хіросімі. Проте четверо монахів, які там проживали, вціліли: це були отці Hugo Lassalle (Уго Лассалль), Wilhelm Kleinsorge (Вільгельм Кляйнсорг), Hubert Cieslik (Хуберт Цєслік) і Hubert Schiffer (Хуберт Шиффер). Отець Поль також підкреслює - всі інші джерела чітко вказують, що було вісім монахів, які жили в цьому будинку, а не чотири - і добре відомо, що всі вісім вціліли; автор попередньої статті, очевидно, мав лише імена чотирьох з них; наприклад, він не написав про отця Аррупе; також о. Поль не зміг знайти імена трьох інших єзуїтів, які там тоді перебували. На думку експертів, всі вони "повинні були бути мертві", перебуваючи в одномильному радіусі (1,6 км) від епіцентру вибуху. Дев'ять днів після бомбардування, 15 серпня 1945 року, у свято Успення Божої Матері, військово-повітр'яним силам США було наказано припинити бомбардування.
Я зустрів о. Шиффера (говорить отець Поль), в кінці 70-х років в аеропорту Трі-Сіті в Сагіно (штат Мічиган, США), коли він збирався виступити з лекцією для Блакитної Армії Новенни/Трідуум. Коли я почав з ним розмовляти, він розповів мені історію свого життя - а особливо про атомний вибух у Хіросімі. Вранці, 6 серпня 1945 року він тільки що закінчив Богослужіння, увійшов у їдальню і сів за стіл, щоб поснідати. Тільки-но він нарізав собі грейпфрут і хотів набрати його ложкою, стався яскравий спалах світла. Його першою думкою було, що це був вибух у гавані міста (Хіросіма це був великий порт, де японці заправляли свої підводні човни).
За словами о. Шиффера: "Раптово, приголомшливий вибух наповнив повітря одним великим розривом грому. Невидима сила підняла мене з крісла, жбурнула через кімнату, потрясла мене, погамселила, покружляла мене ''кругом'' і як ''листок в пориві осіннього вітру''. Наступне, що о. Шиффер пам'ятає, це коли він відкрив очі, лежачи на землі. Подивився навколо - не було нічого в будь-якому напрямку: залізнична станція і будівлі навкруги були зрівняні з землею. Єдине фізичне пошкодження, яке він зміг відчути, це були кілька шматочків скла в задній частині шиї. Наскільки він міг це зрозуміти, нічого поганого у фізичному розумінні з ним більше не сталося.
Багато тисяч людей були вбиті або покалічені вибухом. Після приходу американських окупаційних сил, їхні військові лікарі та вчені пояснили йому, що його стан почне невдовзі погіршуватися через радіацію. У багатьох японців були пухирі і виразки від опромінення. Але здивовані лікарі побачили, що тіло о. Шиффера не містить у собі радіації і у нього немає шкідливих наслідків від вибуху. О. Шиффер приписує це відданості Пресвятій Богоматері і його щоденній молитві Фатімською Вервицею (це звичайна Вервиця, яку моляться щоденно). Він відчуває, що отримав захисний щит від Пречистої Діви Марії, яка тоді оборонила його від радіації і усіх шкідливих наслідків.
(Цей опис збігається з відомостями про події під час бомбардування Нагасакі, де св. Максиміліаном Кольбе був створений францисканський монастир - який також залишився цілим і неушкодженим завдяки особливому захисту від Пресвятої Матері Марії; там монахи теж молилися щоденно Вервицю - і також не було ніяких наслідків від вибуху ядерної бомби).
о. Поль Руге, O.F.M.I. (O.Ф.M.I)''
***
Варто підкреслити, що о. Шиффер потім написав про це чудо книжку ''Хіросімська Вервиця''. Її можна прочитати тут (англійською):
http://digitalcommons.sacredheart.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=library_specialcollections
***
Андрій Паславський,
Молитовний Батальйон "Вервиця"
https://www.facebook.com/pages/Molytva-za-Ukrayinu-Modlitwa-za-Ukraine-Prayer-for-Ukraine/280071338853724
А хто готовий воювати у війні духовного світу - запрошуємо вступати у Молитовний Батальйон "Вервиця". Основна вимога це 5-хвилинна щоденна молитва (один десяток Вервиці) за наших воїнів/поранених/полеглих/полонених і їх близьких + за мир в Україні + за наших ворогів. Сторінка групи Молитовного Батальйону "Вервиця" у ФБ:
https://www.facebook.com/groups/831551733662826/
***
Надаємо Вашій увазі також переклад з англійської статті про Чудо у Хіросімі (перекладено М. Грицак та А. Паславський; текст дещо ''кострубатий'' - але це тому, що переклад вівся по можливості якомога ближче до мови і синтаксису оригіналу); оригінальна стаття знаходиться тут: http://www.christian-miracles.com/arosarymiracle.htm
ЧУДО У ХІРОСІМІ
https://www.youtube.com/watch?v=952pbJLQHQs
Що таке Фатіма? Це відео походить з документального фільму “Finding Fatima”/”Відкриття Фатіми” і починається з сюжету про Чудо у Хіросімі 6 серпня 1945 року. Воно розповідає про чудесне вціління отця Hubert Schiffer (Хуберта Шиффера) і інших місіонерів-монахів під час вибуху ядерної бомби у Хіросімі (Японія). Фільм ''Відкриття Фатіми'' був випущений у 2011 році студією Major Oak Entertainment (Мейджор Оук Ентертейнмент); він триває 90 хвилин, його продюсером став Joel Fletcher (Джоель Флетчер) і режисерами були Ian та Dominic Higgens (Аєн і Домінік Хіггінси). Кінокартина зосереджується на розповіді про появу Пречистої Діви Марії у Фатімі (Португалія) в 1917 році трьом дітям-пастушкам; і, крім Чуда у Хіросімі, також розповідає про ''Чудо на Сонці'', яке тоді спостерігали близько 70 тис. людей.
Наступний текст є уривком, який було взято з HolySouls.com (для додаткових доказів від доктора Stephen A. Rinehart (Стівена А. Рінехарта) і доктора Richard F. Hubbell (Річарда Ф. Хубелла) щодо Вервичного Чуда у Хіросімі просимо зайти на сторінку Holy Souls: http://www.holysouls.com/sar/rosarymiracle.htm):
''Там був будинок, вісім кварталів (близько 1 км) від місця, де впала ядерна бомба у Хіросімі (Японія). Біля цього будинку стояла церква - вона була повністю зруйнована, але будинок залишився неушкодженим; і так само восьмеро німецьких місіонерів-монахів, які сумлінно кожного дня молилися там Вервицю. Ці чоловіки вели місійну діяльність серед японців, вони не були військовими; але через те, що Німеччина і Японія були союзниками під час Другої Світової Війни, їм було дозволено жити в Японії. Не тільки всі вони пережили вибух атомної бомби, отримавши лише відносно незначні травми (щонайбільше), але всі вони також прожили ще довгий час після цього жахливого дня без променевої хвороби, без втрати слуху, або будь-яких інших довготермінових негативних ефектів або недуг.
Зрозуміло, що місіонери були опитані багато разів про їх дивовижний досвід вченими та медиками (о. Шиффер, котрий вижив, казав, що понад 200 разів); вони самі пояснюють це чудо наступними словами: ''Ми вважаємо, що вціліли тому, що ми жили посланням Фатіми. Ми щоденно молилися Вервицю у цьому будинку".
Звичайно, світські вчені не мають на це пояснень і недовірливі до цього свідоцтва; вони впевнені, що є деякі "реальні" пояснення - але пройшло вже 55 років, і ці вчені є надалі абсолютно приголомшені, коли справа доходить до пошуку правдоподібного сценарію щоб вияснити, як цим місіонерам вдалася їхня унікальна ''втеча'' від пекельної сили ядерної бомби.''
Коментар Loci B. Lenar (Локі Б. Ленара):
Під час мого візиту у 2010 році до святині Блакитної Армії Божої Матері з Фатіми у Вашингтоні (Нью-Джерсі, США), я мав можливість порозмовляти з отцем Paul Ruge (Полем Руге) про різні духовні справи. О. Руге є духівником і священиком при Світовому Апостольстві Фатіми у США. Отець Руге підтвердив слідуючу розповідь про отця Хуберта Шиффера відносно ядерного вибуху і подій, які сталися тоді у Хіросімі.
''О. ХУБЕРТ ШИФФЕР З ХІРОСІМИ.
О 2:45 ранку 6 серпня 1945 року бомбардувальник Б-29 злетів з острова Тіньян, щоб скинути першу ядерну бомбу на Японію. О 8:15 ранку цього дня бомба вибухнула вісім кварталів від єзуїтської церкви Успення Пресвятої Богоматері в Хіросімі. Проте четверо монахів, які там проживали, вціліли: це були отці Hugo Lassalle (Уго Лассалль), Wilhelm Kleinsorge (Вільгельм Кляйнсорг), Hubert Cieslik (Хуберт Цєслік) і Hubert Schiffer (Хуберт Шиффер). Отець Поль також підкреслює - всі інші джерела чітко вказують, що було вісім монахів, які жили в цьому будинку, а не чотири - і добре відомо, що всі вісім вціліли; автор попередньої статті, очевидно, мав лише імена чотирьох з них; наприклад, він не написав про отця Аррупе; також о. Поль не зміг знайти імена трьох інших єзуїтів, які там тоді перебували. На думку експертів, всі вони "повинні були бути мертві", перебуваючи в одномильному радіусі (1,6 км) від епіцентру вибуху. Дев'ять днів після бомбардування, 15 серпня 1945 року, у свято Успення Божої Матері, військово-повітр'яним силам США було наказано припинити бомбардування.
Я зустрів о. Шиффера (говорить отець Поль), в кінці 70-х років в аеропорту Трі-Сіті в Сагіно (штат Мічиган, США), коли він збирався виступити з лекцією для Блакитної Армії Новенни/Трідуум. Коли я почав з ним розмовляти, він розповів мені історію свого життя - а особливо про атомний вибух у Хіросімі. Вранці, 6 серпня 1945 року він тільки що закінчив Богослужіння, увійшов у їдальню і сів за стіл, щоб поснідати. Тільки-но він нарізав собі грейпфрут і хотів набрати його ложкою, стався яскравий спалах світла. Його першою думкою було, що це був вибух у гавані міста (Хіросіма це був великий порт, де японці заправляли свої підводні човни).
За словами о. Шиффера: "Раптово, приголомшливий вибух наповнив повітря одним великим розривом грому. Невидима сила підняла мене з крісла, жбурнула через кімнату, потрясла мене, погамселила, покружляла мене ''кругом'' і як ''листок в пориві осіннього вітру''. Наступне, що о. Шиффер пам'ятає, це коли він відкрив очі, лежачи на землі. Подивився навколо - не було нічого в будь-якому напрямку: залізнична станція і будівлі навкруги були зрівняні з землею. Єдине фізичне пошкодження, яке він зміг відчути, це були кілька шматочків скла в задній частині шиї. Наскільки він міг це зрозуміти, нічого поганого у фізичному розумінні з ним більше не сталося.
Багато тисяч людей були вбиті або покалічені вибухом. Після приходу американських окупаційних сил, їхні військові лікарі та вчені пояснили йому, що його стан почне невдовзі погіршуватися через радіацію. У багатьох японців були пухирі і виразки від опромінення. Але здивовані лікарі побачили, що тіло о. Шиффера не містить у собі радіації і у нього немає шкідливих наслідків від вибуху. О. Шиффер приписує це відданості Пресвятій Богоматері і його щоденній молитві Фатімською Вервицею (це звичайна Вервиця, яку моляться щоденно). Він відчуває, що отримав захисний щит від Пречистої Діви Марії, яка тоді оборонила його від радіації і усіх шкідливих наслідків.
(Цей опис збігається з відомостями про події під час бомбардування Нагасакі, де св. Максиміліаном Кольбе був створений францисканський монастир - який також залишився цілим і неушкодженим завдяки особливому захисту від Пресвятої Матері Марії; там монахи теж молилися щоденно Вервицю - і також не було ніяких наслідків від вибуху ядерної бомби).
о. Поль Руге, O.F.M.I. (O.Ф.M.I)''
***
Варто підкреслити, що о. Шиффер потім написав про це чудо книжку ''Хіросімська Вервиця''. Її можна прочитати тут (англійською):
http://digitalcommons.sacredheart.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=library_specialcollections
***
Андрій Паславський,
Молитовний Батальйон "Вервиця"
За матеріалами веб-сторінок:
8) http://gosc.pl/doc/1898899.Fatimski-slad-w-Kijowie
9) http://www.christian-miracles.com/arosarymiracle.htm
10) http://digitalcommons.sacredheart.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=library_specialcollections
11) http://www.holysouls.com/sar/rosarymiracle.htm
12) http://www.catholicnewsagency.com/news/the-miracle-of-hiroshima-jesuits-survived-the-atomic-bomb-thanks-to-the-rosary-69261/
9) http://www.christian-miracles.com/arosarymiracle.htm
10) http://digitalcommons.sacredheart.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1001&context=library_specialcollections
11) http://www.holysouls.com/sar/rosarymiracle.htm
12) http://www.catholicnewsagency.com/news/the-miracle-of-hiroshima-jesuits-survived-the-atomic-bomb-thanks-to-the-rosary-69261/
Немає коментарів:
Дописати коментар